Головна » 2009 » Червень » 25 » Жива та болюча пам’ять про розстріли у Дубенській в’язниці
Жива та болюча пам’ять про розстріли у Дубенській в’язниці
13:46
Далекі та жахливі лихоліття Другої світової війни вже давно залишилися позаду, але їх відлуння й досі живе у наших серцях. Мільйони людей у ті часи загинули на полі бою. Але й були такі, яких безневинно та підступно закатовували або розстрілювали… З нападом на СРСР фашистської Німеччини влітку 1941 року каральні органи НКВД та НКГБ приступили до масових розстрілів у в‘язницях попереднього утримання Західної України. 23-24-25-26 червня ці розстріли прокотилися хвилею по Львівській, Тернопільській, Стрийській, Золочівській, Самбірській, Луцькій, Кременецькій, Дубенській, Острозькій, Ковельській, Чортківській та багатьох інших в’язницях. Загалом було розстріляно близько 10 тис. чоловік. Цими репресіями особисто керували керівники районних та обласних відділів НКВД та НКГБ. Так в ніч з 24 на 25 червня енкаведисти ходили від камери до камери Дубенської в’язниці й стріляли, іноді для певності кидаючи на бездиханні тіла ручні гранати. Сам начальник Дубенського райвідділу НКГБ Яків Винокур ходив по камерах і дострілював з маузера в‘язнів. На ранок кати, які вже було виїхали з міста, повернулися, щоб добивати вцілілих людей. І лише під вечір городяни змогли пройти до камер, щоб розшукати поранених, або ще живих, і завезти їх до шпиталю. Тож минулого понеділка всі, у кому ще болять ті жахливі події, зібралися під стінами в’язниці у Дубні, щоб вшанувати хвилиною мовчання та помолитися за душі убієнних. Панахиду за загиблими прочитав отець Володимир та хористи Свято-Іллінського собору Дубна. Присутніми на мітингу-реквіумі були Петро Олійник, секретар Дубенської міської ради, Валентина Демчук, заступник міського голови, Олександр Дехтярчук, голова районної ради, В’ячеслав Токар, заступник голови райдержадміністрації, а також представники громадських, політичних та творчих організацій нашого краю. І хоча спека стояла така, що аж свічки плавилися, люди на це не зважали. Бо ж біль той, що його пережила Україна, дивлячись на смерть безневинних синів і дочок своїх, не можна забути, не можна стерти з наших сердець…
Далекі та жахливі лихоліття Другої світової війни вже давно залишилися позаду, але їх відлуння й досі живе у наших серцях. Мільйони людей у ті часи загинули на полі бою. Але й були такі, яких безневинно та підступно закатовували або розстрілювали…