Кажуть, що робота лікаря швидкої допомоги за важкістю не поступається роботі шахтаря. Цілу добу на ногах, зриваєшся на кожен виклик, і за одну зміну рятуєш не одне людське життя. Тож як живе ця служа, розповідає головний лікар Дубенської станції швидкої допомоги Яків Вагилевич. - З початку цього року ми надали допомогу 18 120 хворим на Дубенщині. Хоч і є 5 пунктів швидкої допомоги в районі (Варковицький, Вербський, Мирогощанський, Смизький, Семидубський, а також допоміжний пункт у с. Берег), та всі вони працюють з 1600. Тому маємо багато викликів із сіл. Найбільше навантаження припадає на так звані приписні села, тобто ті, які знаходяться найближче до Дубна – це Рачин, Тараканів, Привільне, Панталія, Підлужжя, Кривуха та інші. Також ми є кураторами ділянки траси Київ-Чоп (від с. Зелений Гай до границі Радивилівського району) з надзвичайних ситуацій. - З якими викликами до вас найчастіше звертаються люди? - Найчастіше нас викликають, коли болить. А це і сердечники, і астматики, яких найбільше у зимовий період. Також взимку частішають випадки грипу і ГРЗ. На щастя, поки що епідемії застудних захворювань у нас немає, тож думаю, що новорічні канікули у дітей пройдуть без грипу. Влітку ж хвороби пов’язані зі спекою, перегріванням, а також зі зміною раціону харчування – починаються різні фрукти та овочі, які часто тягнуть за собою шлунково-кишкові розлади. А от весною та восени загострюються виразки. - А як щодо нещасних випадків? - Раніше нас дуже турбували скутеристи. Не було такого тижня, щоб не трапилося 3-4 ДТП за причетності скутера. Я навіть подавав депутатський запит, щоб упорядкувати право користування цими транспортними засобами. Що ж до аварій взагалі, то їх цього року було 86. Виїжджаємо і на смертельні випадки, бо ж часто люди бувають налякані і не можуть до кінця визначити, настала смерть чи ні. Тож за останні 11 місяців нами було зафіксовано 73 випадки клінічних смертей. Були й суїцидальні спроби – в основному отруєння таблетками через нещасливе кохання. Також зафіксували кілька смертельних випадків повішення. - Маєте «постійних клієнтів»? - Є кілька хворих, що просто набридають швидкій допомозі. Це люди пенсійного віку з ознаками старечого маразму. Вони знають, що варто лише подзвонити, і приїде лікар та надасть безкоштовну медичну допомогу. В іншому випадку потрібно ж іти в лікарню та купувати медикаменти за свій кошт. - Багато є викликів алкогольного характеру? - Це одна з найпоширеніших груп викликів. Оскільки витверезника в нас немає вже років 15, то таких «хворих» намагаємося привести до тями самі. Якщо не виходить – відвозимо до лікарні. Трапляється також, що п’яні буянять. Є такі адреси, про які вже знаємо, що туди їхати немає потреби. Просто люди напиваються, скандалять і викликають «швидку». І фельдшера за барки можуть взяти, і халата, бувало, рвали. У мене особисто був випадок, коли приїхали вночі на виклик, зайшли в приміщення, а там п’яний чоловік замкнув двері на ключ, і каже «Я вас, гадів, зараз поріжу, якщо ви мені батька не врятуєте». Тут і міліції скаржитися наївно, і жити хочеться. - Якове Ярославовичу, а наскільки швидка допомога в нас забезпечена обладнанням? - Цього року було закладено достатньо коштів на медикаменти. Тож невідкладна допомога в нас надається безкоштовно. Що ж до обладнання, то його цілком не вистачає, деякі апарати потроху оновлюються. От цього року купили електрокардіограф, та потрібно ще замінити дихальну апаратуру, яка працює з 1993 року. Та головне для нас сьогодні – це транспорт. Ми маємо 5 автомобілів, найстаріший з яких 1986-го року. Цього року за сприяння міського голови нам був придбаний новий автомобіль і в планах є отримання машини в наступному році. Крім того, нещодавно на станції було проведено ремонт, за що весь наш колектив вдячний спонсору Богдану Корилкевичу. Бо ж він закупив на величезну суму матеріалів, і ми змогли покласти нову плитку в коридорі та зробити євроремонт практично у всіх кімнатах станції. Саме завдяки таким меценатам ми й можемо працювати у нормальних умовах. Також сподіваємося найближчим часом отримати стільці, в чому пообіцяв допомогти директор «Дубноводоканалу» Василь Антонюк. - А як справи з персоналом? - Персонал у нас чудовий. Маємо 21 лікаря, з яких 12 з вищою категорією, і 8 з першою, та 33 фельдшери, 22 з яких також вищої категорії. Нині людей вистачає, та багато лікарів у нас вже передпенсійного віку, а молодь з інститутів не дуже то й хоче йти на таку важку роботу. Крім того, маємо й багато митців і рукодільників. Так, на Дні медичного працівника станцію швидкої допомоги гідно представляла Тетяна Чуздюк. Гарно вишиває наша Алла Лисун, а Володимир Серко чудово плете соломкою. А взагалі, швидка допомога – це ударний фронт у медицині. Бо ж тільки щось стається, всі, в першу чергу, дзвонять у «швидку». До речі, сьогодні у нас працює консультаційний пункт 03 з міського телефону та 103 – з мобільного. Тож ми і надалі плідно працюватимемо, щоб надавати таку необхідну невідкладну допомогу всім, хто цього потребує. - Дякую за розмову. Олена ЦУНДРА
Кажуть, що робота лікаря швидкої допомоги за важкістю не поступається роботі шахтаря. Цілу добу на ногах, зриваєшся на кожен виклик, і за одну зміну рятуєш не одне людське життя. Тож як живе ця служа, розповідає головний лікар Дубенської станції швидкої допомоги Яків Вагилевич.