І третина з них помирає
Є хвороби, яких люди бояться більше за все, тому що вони несуть з собою смерть. І однією з них є рак – злоякісна пухлина, що проростає в тканини тіла, і форма проростів якої нагадує клешні рака. Ця хвороба відома ще з незапам’ятних часів, і захворюваність нею постійно зростає. Щорічно у світі реєструється  близько 6 мільйонів нових випадків раку. Лише в нашій країні кожну годину виявляється більше 20 хворих, а 10 українців помирають від раку. А яка ж ситуація з онкохворими у нашому краї? Розповідає головний лікар Дубенського онкодиспансеру Петро Комісарук.
- Наш онкодиспансер обслуговує Дубенський, Радивилівський, Демидівський, Млинівський і частину Здолбунівського району. Хоча більшість  хворих – близько 70% – з Дубенщини. І можна сказати, що онкологічна ситуація на протязі 10-ти років у нас залишається стабільною. У рік ми виявляємо і ставимо на облік близько 300 хворих. А це становить 250-260 випадків на 100 тис. населення. Останнім часом ми спостерігаємо збільшення випадків онкозахворювання кровотворної та лімфатичної систем і відкритих ділянок шкіри, що говорить про нездорове довкілля. Так за останні 9 місяців ми виявили 26 людей із раком шкіри, 18 –  з раком легень, 16 – з раком шлунково-кишкового тракту і приблизно таку кількість із захворюваннями молочної залози і жіночої статевої системи.
- Чи можна сказати, що якісь види раку більш, а якісь менш небезпечні?
- Взагалі, раку є більше 200 видів. І небезпека кожного з них залежить великою мірою від того, на якій стадії розвитку виявлена хвороба. На ранніх стадіях (І, ІІ) відсоток виліковування дуже високий. Так на Дубенщині живе близько 200 жінок, які перемогли рак молочної залози і вже протягом 5 років не мають відновлення хвороби. Але люди бояться цього захворювання і майже завжди тягнуть до останнього. Й коли приходять на лікування, маючи ІІІ, а то й  IV стадію раку, хвороба вже невиліковна, можна лише трохи продовжити життя пацієнта.
Крім того, велику роль відіграє недостатнє матеріальне забезпечення та знижена настороженість медичної служби. Лікарі не завжди можуть запідозрити у своїх пацієнтів онкозахворювання і направити їх до нас. Як приклад, ми лікуємо пацієнтку з с. Варковичі, яка хворіє раком на протязі 3-ох років. І за цей час вона неодноразово була на прийомі у терапевта й травматолога, які не запідозрили у неї нічого страшного. Лише коли жінка прийшла в онкодиспансер, виявилося, що вона має запущений рак молочної залози. Соромно говорити про такі випадки, але вони у нас спостерігаються.
Інша проблема невчасного виявлення онкологічної патології в тому, що вона може розвиватися на протязі 5-10 років в організмі людини і ніяк не давати про себе знати. Знайти її можна лише шляхом обстеження. Саме тому на Дубенщині лише 40% хворих ми виявляємо на ранніх стадіях, 20%  - у занедбаному стані, й 40% - практично невиліковні.
- Петре Романовичу, який відсоток виліковування від раку?
- Взагалі, виліковується лише третя частина онкохворих, а інші дві третини закінчуються смертними випадками. Та часто важко розмежувати, від чого померла людина. Нерідко буває, що ми провели повний курс лікування, а пацієнт через деякий час помирає, правда, через іншу хворобу. Але цю смерть все одно списують на рак. Тому відсоток смертності від онкохвороби визначити важко. Можна ще додати, що третина хворих помирають вже через рік після встановлення діагнозу, бо приходять до нас, маючи пізню стадію хвороби.
- То які признаки повинні змусити негайно звернутися до лікаря-онколога?
- Кожна патологія має свої симптоми, які проявляються по-різному. Так рак на шкірі супроводжується ранами, які довго не загоюються, або плямами, що сверблять та змінюють колір. Щодо раку шлунково-кишкового тракту, то його важко відрізнити від гастриту чи виразки шлунку, тому що симптоми цих хвороб на ранніх стадіях дуже схожі. Тому виявити патологію за симптомами дуже важко – потрібно проводити обстеження. Але трапляється, коли люди помічають щось неладне з організмом, та не поспішають до лікаря. Так одна наша пацієнтка звернулася по допомогу, коли пухлина в її грудях виросла розміром з кулак, бо раніше вона її не турбувала.
- Петре Романовичу, як лікується онкохвороба?
- Методи лікування раку однакові, як у нас, так і в інших диспансерах України й закордону. Тільки якщо за кордоном хворий витрачає на лікування десятки тисяч доларів, то у нас люди таких грошей не мають. Сьогодні одна лише ампула для лікування раку може коштувати кілька тисяч гривень, а їх потрібно 10-15.
Взагалі ж є три основні методи лікування патології: хірургічний, променевий (шляхом опромінення) і хіміотерапевтичний (введення ліків). Але їх часто доводиться поєднувати, бо ж уже в третій стадії рак потребує комбінування всіх методів.
- Чи є певний визначений вік хвороби?
- За останні 20 років рак суттєво помолодшав й почав «чіплятися» до молодих людей та дітей. Був випадок, коли ми лікували від онкохвороби однорічну дитину. Сьогодні ж наш наймолодший пацієнт – 7-річний хлопчик. Найчастіше ж патологія проявляється у 40-50 років, а також після 70-ти років.
- А як щодо соціального статусу населення? Частіше хворіють бідні, чи багаті?
- Поки що однаково. Та варто сказати, що довкілля, харчування й спосіб життя людини мають визначальний вплив на розвиток онкохвороби. Ми руйнуємо свої легені забрудненим повітрям, шлунок – неякісною водою та їжею. Я, наприклад, не ризикую їсти куповані продукти, тому все вирощую вдома – овочі, фрукти й худобу. І з часом, коли доступна за ціною їжа буде  приносити організму людини більше шкоди, ніж користі, бідні люди не зможуть якісно харчуватися, тому й раку серед них буде більше, ніж серед багатих.
А взагалі, сьогодні і наука, і література кричать, що рак – це не вирок. І хоч ще не встановлено причин виникнення хвороби та не розроблено ліків, які на 100% допомагають її позбутися, та якщо вчасно звернутися до лікаря, її можна перемогти. Бережіть себе.
- Дякую за розмову.
Олена КУТАСЕВИЧ