Або Новорічні походеньки закінчилися для дубенчанина за гратами Фінансова скрута, яка вже рік як розкошує на наших землях, мало кого залишила байдужою. Хтось змирився та затягнув паски, а хтось почав шукати нових способів «заробітку»… Епізод перший. Найприбутковіший От і наш сьогоднішній герой, назвемо його Петром, вирішив трохи підзаробити напередодні Нового року. 22 грудня, вийшовши з дому о десятій вечора, він направився до аптеки в районі військового містечка. В такий пізній час людей там не було – одна аптекарка. Гріх не скористатися ситуацією…
Тож Петро, прикривши одягом обличчя, почав вимагати у бідної жінки гроші. На його користь спрацювали ніж у руці та замотаний у поліетиленовий пакет молоток, частина якого виглядала з кишені, справляючи враження іншої, серйознішої зброї. Аптекарці не залишилося іншого вибору, як віддати злодію гроші з каси – 643 грн. Правда, вже в кінці у Петра прокинулося «милосердя», тож, покидаючи аптеку, він кинув бідній жінці: «Подякуй, що я тебе не зарізав».
Як потім жалівся наш герой, він перебував у скрутному матеріальному становищі, тож не бачив інших способів заробітку…
Епізод другий. Дрібні гроші за важку роботу Та вкрадених грошей Петру вистачило ненадовго. І вже 30 грудня він знову вийшов «на роботу». Цього разу «роботодавцями» виступили власники аптеки, що на Райлікарні. Туди грабіжник завітав близько 6-ї вечора.
Схема розбою вже була готова – той же кухонний ніж у руці, той же молоток в кишені та прикрите обличчя. Налякана погрозами фізичного насильства, аптекарка відразу віддала грабіжнику виручку – 200 грн.
Епізод третій. Грабувати доводиться і за 30 грн.
Але що то є 200 грн.? Просто копійки, на які й толком не проживеш. Тож вже наступного дня, 31 грудня, коли більшість дубенчан готувалися до зустрічі Нового року, Петро знову вийшов на «полювання». Та, видно, аптеки йому вже добряче набридли, тому чоловік «пішов» на магазин.
Привабила грабіжника невеличка крамниця у центрі міста «У пана Слави». Схема за попередні рази вже була напрацьована, тож продавщиця, яку, до того ж, застали в досить ранній час – о 7:30 ранку, без зайвих слів віддала грабіжнику коробку з грошима. Забрав Петро звідти аж 30 грн. виручки!
Вийшовши з магазину, чоловік сів у таксі й поїхав на 5-ту школу. Там він пересів на інше таксі (мабуть, сліди заплутував) та поїхав на автовокзал, де його… затримали працівники міліції. Коли ж Петра привезли у райвідділок, речові докази та свідчення потерпілих спрацювали не на його користь – довелося-таки писати явку з каяттям.
- За фактами даних злочинів проти Петра Дубенським міськвідділом міліції було порушено кримінальну справу, –
коментує ситуацію помічник Дубенського міжрайонного прокурора Антон Матюхін. – Його злочинні дії кваліфіковано досудовим слідством за ч.2 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій. Обставин, що пом’якшують покарання підсудного, не встановлено. Ситуацію ускладнив ще й той факт, що Петро свою вину у вчинених ним злочинах визнав частково, хоча як на досудовому, так і на судовому слідстві його вину повністю доведено. А це свідчить про те, що підсудний не розкаюється у вчинених ним злочинах і намагається уникнути відповідальності. Тож вироком Дубенського міськрайонного суду Петра визнано винним та засуджено за ч.2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією половини майна. На вказане рішення міжрайонною прокуратурою була внесена апеляція з підстав невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Тому рішенням апеляційного суду вирок Дубенського міськрайонного суду було скасовано та постановлено засудити Петра до 5 років позбавлення волі.
Від себе зазначимо, що цей випадок можна прокоментувати старим народним прислів’ям: «Скільки ниточці не витися, а кінець все одно буде»…
Олена КУТАСЕВИЧ
