Ось уже 65 років відділяє нас від тих травневих днів, коли відлунали останні залпи найстрашнішої і найкровопролитнішої в історії людства війни.
У цей день ми повертаємося до незабутньої весни 45-го, згадуємо тих, хто у жорстокій битві виборов перемогу. Так розпорядився довгий і кривавий календар війни, що саме тоді, коли природа оживає, починає нове життя, наші батьки, діди, прадіди вибороли довгоочікувану перемогу. Але навіть коли б ця війна завершилася в іншу пору року, Перемога все одно означала б відродження, оновлення, повернення до життя — те, що несе світові весна.
Війна пройшла залізним плугом через кожну родину, кожну долю. Сувора її правда назавжди залишиться з нами. Вона навічно у нашій пам’яті — загальнонародній, родинній, індивідуальній.
З року в рік, уже традиційно Україна відзначає 9 травня день Перемоги. Наше місто до цієї дати підготувалось заздалегідь. У місті і в районі було проведено чимало різноманітних заходів приурочених цій даті.
7 травня на майдані Незалежності відбувся легкоатлетичний пробіг присвячений 65-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні. 1418 днів тривала Велика Вітчизняна війна і тому дистанція була протяжністю 1418 метрів. Понад півтисячі молодих спортсменів міста брали участь у марафоні слави. Серед учасників були заступник міського голови Олександр Карп`юк, начальник відділу фізичної культури і спорту Борис Сухолейстер, військовий комісар, підполковник Збройних сил України Сергій Царук, учні, студенти і військовослужбовці міста. Участь у пробігу взяв також ветеран спорту, чемпіон з багатоборства Степан Чересюк.
Стартував пробіг біля військової частини, а завершився на майдані Незалежності. Учасників пробігу вітав міський голова Леонід Дудко. Переможців пробігу оголосив головний суддя пробігу Віктор Ружнілов. За результатами пробігу, першим серед хлопців до фінішу прибіг студент університету «Україна» Микола Кондратюк, а серед дівчат першою до фінішу дісталася студентка медичного коледжу Галина Сахаревич. Їм, як і всім учасникам, були вручені грамоти.
Наступного дня заходи до дня Перемоги продовжилися. На стадіоні гімназії №2 відбувся футбол на кубок мера, приурочений до дня Перемоги. Пахощі весняних квітів, подих теплого вітру, сльози радості на очах, хвилювання в душах, створювали 9 травня атмосферу великого свята для ветеранів і мешканців нашого міста. Але дивлячись на сивочолих ветеранів, солдатських вдів та їх дітей й онуків, на те, як мимоволі у кожного з них на очах бринить сльоза, це більше нагадало день скорботи, жалоби, день пам’яті.
Вранці, в усіх церквах міста відбулись богослужіння. Пізніше за участю представників влади, ветеранських організацій та учнів відбулось покладання вінків та квітів до могил загиблих у Великій Вітчизняній війні, які спочивають на кладовищі, що на вулиці Мирогощанській.
Та головні події розпочалися на майдані Незалежності біля одинадцятої ранку. Після виступів муніципального духового оркестру та дитячого оркестру Смиги відбулося формування святкової колони.
У цей по справжньому великий день у центральній частині міста зібралася велика кількість дубенчан, ветерани бойових дій, вдови, учасники війни, їх родини. Можна було побачити багато молодих людей із квітами в руках. Діти підбігали до ветеранів аби вручити квіти, подякувати та сфотографуватися на згадку. Урочистості з нагоди ювілейної дати – 65 річниці Перемоги розпочав міський голова Леонід Дудко. Після цього командир військової частини Ярослав Бругер віддав колоні наказ – «Кроком руш!!!»… Багаточислена колона ходою-парадом під дріб барабанів та марш муніципального оркестру продефілювала містом до Меморіального кладовища. Попереду колони йшли військові, ветерани, оркестр. Задіяна була спецтехніка – бронетранспортер та УАЗ, на якому їхали сивочолі ветерани. Біля Іллінського собору до колони приєдналися священнослужителі. Військовослужбовці несли «гірлянду слави», а за ними крокували люди.
При вході на військове кладовище вишикувались діти із квітами в руках. Аби вшанувати пам’ять полеглих у кривавій війні, присутні поклали квіти до пам’ятників, монументів і стел.
На Меморіальному кладовищі виступили Марія Грищенко, голова міськрайонної ветеранської організації, міський голова Леонід Дудко. «Найвищих слів пошани і поваги, подяки заслуговує подвиг в ім’я своїх дітей та онуків, в ім’я волі та незалежності своєї держави. Тому сьогодні ми тут. Тут, де покояться тіла і душі воїнів – синів і дочок України. Вони визволяли свій народ», – зазначив він. «Сьогодні ми згадаємо всіх, хто ціною власного життя виборов нам право жити у вільній державі, ми скажемо слова вдячності усім живим бійцям – ветеранам, які вижили», – додав міський голова.
Далі священики Дубенщини відслужили панахиду за загиблими. Після панахиди звучав Гімн України та пролунали постріли на честь загиблих. А далі з неба заряснів чи то дощ, чи то покотилися сльози тих, до кого сьогодні лунали слова подяки.
Не в одного з учасників війни на обличчі забриніла сльоза, защеміли серця
Сивочолі герої поринали у спогади…
Дуже рідкими стали лави ветеранів, більшість із них уже відійшла у вічність, Але у серцях нинішніх поколінь залишилася велика скорбота за своїми рідними, котрі поклали власне життя на олтар Перемоги і, водночас, гордість за їх подвиг в ім’я мирного сьогодення.
Цього дня, на дубенську землю, долаючи тисячі кілометрів, приїхали Людмила з донькою із далекого Ростова, аби віддати шану своєму рідному дідові, адже їм стало відомо, що саме тут, на Дубенському меморіальному кладовищі знайшов вічний спокій їх дідусь який боровся, аби ми сьогодні жили під мирним небом. Людмила розповіла, що про діда їй розказала мама. Із її спогадів він був молодим, красивим енергійним. На війну його проводжала дружина із трьома малими дітьми. Це був останній раз, коли вони бачились. Солдат загинув, а вдова залишилася сама з дітьми.
- «Я вдячна, що ваше місто зберігає пам’ять про воїнів, і хочу щоб моя дочка пронесла цю пам’ять крізь життя і переказувала про подвиги свого дідуся своїм дітям, онукам».
Після вшанування воїнів на Меморіалі, усі охочі відправилися до районного будинку культури, де проходив концерт на честь дня Перемоги за участю міських художніх колективів. З великим святом Перемоги зі сцени присутніх привітали голова ветеранської організації Марія Грищенко, голова районної державної адміністрації Ольга Підкидач, голова районної ради Олександр Дехтярчук, міський голова Леонід Дудко.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх полеглих і загиблих у роки Великої Вітчизняної війни.
Присутні мали можливість переглянути інсценівки, танці, прослухати фронтові пісні. Ветерани зі сльозами на очах повторювали до болю знайомі слова пісень, які не раз допомагали пережити важкі воєнні дні. Вони мали змогу ще раз пропустити крізь себе жахливі події війни, бо за цю велику Перемогу вони заплатили своєю юністю, ранами, втратою однополчан.
Після концерту усі бажаючі мали можливість скуштувати солдатської каші та випити фронтових 100 грам.
Нині у Дубні проживає 92 учасники бойових дій, які безпосередньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Із них 62 учасники є інвалідами ВВВ. З нагоди свята міський голова та його заступники особисто привітали інвалідів Великої Вітчизняної війни зі святом та вручили їм подарунки і ювілейні медалі.
Ось так минула ювілейна річниця Дня Перемоги. І хоч стільки б часу сплинуло від 9 травня 1945 року, ніколи не зітреться в нашій пам’яті велич подвигу.