Три дні першого українського рок-фестивалю «Тарас Бульба» пролетіли як одна мить. Якими вони були – на це у кожного своя думка. Ми ж повернемося до самого початку й спробуємо ще раз пережити всі ті події, якими забавляли гостей організатори фестивалю.
    День перший, п’ятниця.
     На який приїхало 22 гурти, а залишилося 11…
    Розпочалося все у п’ятницю, 17 липня. З самого ранку у Дубно почали з’їжджатися гурти-конкурсанти, журі, преса та гості. Хтось відразу розпочинав відпочивати, хтось пішов оглядати краєвиди міста, а  хтось пішов шукати притулок на три дні свята. Можна було і побродити майданом та натрапити на фотовиставку «Тарас Бульба»: як це було…», зібрану із знімків фесту за попередні роки, на якій і себе можна було знайти, і з друзів посміятися. А конкурсанти, обвішані інструментами, потягнулися до сцени на саунд-чек.
    Прийняло цього дня наше славне Дубно 22 гурти з різних міст України. І всі вони виконали в п’ятницю по дві пісні.
    На сцені було і садо-мазо, і дитячі дудочки
    Взагалі ж, конкурс був досить різноманітним. Співали тут і зовсім молоді гурти, і досить відомі серед молоді. Тож представлено було на «Бульбі» різні стилі українського року, а дехто навіть шоу показував, як от «КРАБ» з Харкова (на сцені можна було побачити жорстокі побої П’єро Карабасом-Барабасом) та «SЮR BAND» з Києва (грали на чому лише могли).
    Після виступів конкурсантів публіку розважали гості фесту «Спалені вітрила». А тим часом журі у складі Юрія Шаріфова, Сергія Шишкіна, Серго Чантурії, Дмитра Доброго-Вечора, Максима Подзіна, Євгена Васільєва та Віталія Міщука засіло за кавою та важкими роздумами, хто ж із рокерів гратиме наступного дня. В результаті довгих дебатів до фіналу «Тараса Бульби» вийшли 11 гуртів.
    На тому перший конкурсний день закінчився. І різношерста публіка порозповзалася по Дубні: хтось далі шукати пригод, а хтось – відсипатися та набиратися сил на другий день фесту.
    День другий, субота.
     Під час якого не тільки музику можна було почути, а й народним мистецтвом помилуватися…
     Другий день «Тараса Бульби» розпочався з прокидання, вмивання, чищення зубів (ну, мо’ хтось і без цього обійшовся), ранкової кави-пива та підтягування ближче до майдану Незалежності. Бо ж саме там щасливчики-фіналісти фесту розпочинали підготовку до боротьби за гран-прі.
     Медовуха на «Алеї майстрів» розійшлася за лічені хвилини
     А поки гурти «чекалися», оргкомітет фестивалю вирішив урізноманітнити очікування концерту. Тож всі ті, для кого «Бульба» асоціюється не лише з пивом та роком, а й з цікавим відпочинком, змогли відвідати «Алею майстрів», що розташувалася в парку на майдані. Тут можна було не лише помилуватися виставками робіт народних умільців та придбати те, що припало до вподоби, а й подивитися, як вони все те роблять.
     Дивитися було дійсно на що, бо ж цього дня до Дубна приїхали майстри з різьби по дереву, лозоплетіння, бісероплетіння, гончарства, ткацтва, художньої обробки каменю, вишивання  й навіть гутнарства.  І більше того – всі охочі могли самі долучитися до їхньої праці – виткати жіночий пояс на справжньому ткацькому верстаті, вирізьбити фрагмент картини з дерева, сплести ляльку з ниток тощо.
     А оскільки тематика фестивалю переважала козацька, бо ж цього року ми відзначаємо і 200 років із дня народження Миколи Гоголя, батька «Тараса Бульби», і 360 років від створення української козацької держави, то не обійшлося свято і без справжньої козацької медовухи. Цей напій так смакував дубенчанам та гостям міста, що розійшовся за лічені хвилини.
     По Дубну ходили різнокольорові тіла…
     Ще однією забавою фестивалю стало розфарбовування розігрітих сонцем тіл (а спека того дня підіймалася до +44) дубенськими художниками. Стати учасниками боді-арту виявили бажання дуже багато людей, серед яких і дорослі, і навіть маленькі дітки. Сюжети «натільних картин» були досить різними – це залежало від бажання клієнтів, але приємно радує, що більшість із них захотіли зобразити на собі державну символіку – герб та прапор України.  
     Але це все відбувалося на майдані. Для тих же, хто хотів побачити не лише Дубно, а й його околиці, було запропоновано екскурсійні поїздки «Дубенськими краєвидами» за маршрутом «Дубенський замок князів Острозьких – Тараканівський форт – Козацький редут».
     Чи заслуговують учасники на гран-прі?..
     І вже о шостій вечора розпочалося те, чого всі так чекали – фінал конкурсу «Тараса Бульби». Тут вже гурти повинні були викластися на повну та показати все, на що вони здатні.
     Завершували другий день фестивалю виступи «Полинового Поля», які взяли гран-прі минулого року, та «АННИ» - гран-прі 2006-го. Вокаліст останнього гурту так розійшовся, що почав перекидатися пляшками з публікою. Тож його мало не звели зі сцени бійці «беркута».
     А поки гості розважали публіку, журі розпочало чергову суперечку, хто ж стане володарем гран-прі фестивалю. Правда, найбільшу дискусію викликало питання, що жоден із учасників взагалі не заслуговує на цю відзнаку. Але, як сказав один із членів журі Євген Васільєв, правила міняються до гри, а не під час. Тож переможці «Бульби» були визначені таким чином: «Чарзілля» - Гран-Прі, «SЮR BAND» - І премія, «Гапочка» - ІІ премія і «Галяк» - ІІІ премія (всі ці гурти з Києва). А дипломантом фесту став гурт «K402» зі Львова.
    З тим і порозходилися. Хтось пішов святкувати перемогу, а хтось –  горювати через поразку…
    День третій. Неділя.
     На якому дубенчан забавляли переможці та гості фесту
     Якщо перші два дні фесту погода морила нас невимовною спекою, то на третій скропила дощем. Особливо пощастило тим, кого встигли розфарбувати художники боді-арту. Бо ж мало того, що малюнки зіпсувалися, декому вони разом з дощовою водою в штани постікали.
     Серго Чантурія: «Тараса Бульбу» потрібно занести до "Червоної книги"
     Того дня вже традиційно перед гала-концертом у Дубенському замку пройшла прес-конференція за участю міського голови Дубна Леоніда Дудка, членів журі фестивалю Серго Чантурії та Сергія Шишкіна, художнього керівника Віталія Міщука та виконавчого директора Миколи Арсенюка.
     - Дехто вважає, що в цьому році рівень конкурсантів «Тараса Бульби» нижчий, ніж у попередні роки, – сказав Серго Чантурія. – Насправді це не так, бо ж у нас з’явилося більше індивідуальних гуртів, які творять свою музику,  а не переграють відомих виконавців. І хоча ми спочатку не хотіли нікому вручати гран-прі, та це було б невірно. Бо ж якщо фестиваль не має гран-прі – хтось щось недопрацював, але аж ніяк не музиканти. Крім того, якщо відміняти призи та нагороди, то ми втратимо виконавців. А підуть вони – піде й аудиторія.
     Крім того, я вважаю, що у гурту, який отримує гран-прі, з’являється відповідальність, бо ж він повинен його оправдати. Цього року ми таку відповідальність поклали на «Чарзілля». Цей колектив вразив журі відкритістю роботи на сцені та енергетикою. До того ж це хороший сплав вокалістки і колективу в одне ціле, в одну ідею. І головне – це цікаво з музичної точки зору. А взагалі ж, фестиваль «Тарас Бульба»потрібно занести в «Червону книгу». Бо ж якщо зникне він, зникне й рок-культура в Україні.
  Куди хочуть перенести «Тараса Бульбу»?
     Ця думка, без сумніву, вірна. От лише з кожним роком піднімається питання про перенесення фестивалю в інше місце. Як сказав мер міста Леонід Дудко:
     - «Тарас Бульба» був, є і буде в Дубні. Питання стоїть не про те, щоб  забрати фестиваль з міста, а про те, щоб винести його з центру. Це буде краще як для багатьох городян, так і в комерційному плані. Бо ж ті підприємства, які розташовані в центрі, заробляють на «Бульбі» великі кошти, а от вкладати в нього не хочуть ні копійки. Мовляв, ми й так добре маємо, навіщо нам ваша реклама. А так би вони задумались про спонсорську допомогу.
     Цієї ж думки дотримується й виконавчий директор «Тараса Бульби» Микола Арсенюк:
     - Нині для нас єдиним виходом буде винести фестиваль з центру міста і зробити його платним. Тоді він буде окуповутися і ми зможемо запросити більше відомих гостей, що притягне більшу аудиторію.
     Навіть дощ не зміг зіпсувати гала-концерту
     Вже ввечері на головній сцені Дубна розпочався гала-концерт «Тараса Бульби – 2009». І хоч накрапав дощик, та жодна погода не може підмочити бойовий дух справжнього рокера. Тож якщо спочатку люди й ховалися під парасольками, то зовсім швидко поховали їх до наплічників та насолоджувалися справжньою української музикою під справжній український дощ.
     Виступали цього дня не лише переможці фестивалю, а й гості – «Незаймана Земля», «Кожному своє», «Папа Карло», «Бастард», «Аут край», «Трансформер», «Царське село», Степан Чумак, Сергій Шишкін та Серго Чантурія. І на завершення концерту тішили своєю музикою хедлайнери «Бульби» - київський «Вій». 
     Крім того, на гала-концерті всі переможці були нагороджені дипломами та цінними призами. А «Чарзіллю» вручили комплект звукопідсилюючої апаратури від компанії «Свен».
     - Коли оголосили результати конкурсу, ми спочатку не зовсім повірили в перемогу, – ділиться враженнями вокалістка «Чарзілля» Христя Храмова. – По-справжньому це усвідомили лише на другий день. Наш гурт у складі 5-ти чоловік приїхав у Дубно на «Таврії», тож, щоб вивезти звідси приз, декому з нас доведеться повертатися до Києва автобусом. Але це дрібниці – подарунок насправді класний, за що ми дуже дякуємо «Свену».
     Звісно, протягом фестивалю не все було гладко. Так у наметовому містечку були проблеми і з водою (на весь Спартак стояло лише 2 колонки), і зі сміттям. Хоча щодо останнього, то прибирати тимчасовим жителям стадіону допомагала організація «Батьківщина молода» Блоку Юлії Тимошенко. Саме БЮТівці разом з 10-ма дітьми провели акцію «За чисте місто», під час якої з наметового містечка було винесено 20 мішків сміття.
     Під час «Бульби» виявлено 2-ох ВІЛ-інфікованих
     Також під час фесту Дубенським міським ЦСССДМ спільно з МТМО було проведено акцію «Майбутнє без СНІДу», під час якої всі охочі могли пройти безкоштовне  анонімне миттєве обстеження на ВІЛ-інфекцію/СНІД та отримати презервативи. Всього забажали обстежитися  112 чоловік. На жаль, двоє з них  виявилися ВІЛ-інфікованими.
     Щодо порядку на «Тарасі Бульбі», то цього року за ним слідкували не лише наші міліціонери та рівненський «беркут», а й козацькі загони. І тут варто відмітити, що бажаючих натовкти комусь пику стало набагато менше. Тому особливих випадків і побоїщ практично не було.
     Ось так завершився роковий «Тарас Бульба – 2009». І в нас є цілий рік, щоб поповнити запаси «пороху в порохівницях» та вже у 2010-му знову відірватися по повній на справжньому святі української рок-музики.
     Олена КУТАСЕВИЧ