Нестримно добігає кінця цей навчальний рік. І ось на носі вже випускні іспити та – зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО). Бо ж без нього нині у ВУЗ й не вступиш. Та є категорія дітей, для яких ЗНО донедавна було закрите – це підлітки, що перебувають у місцях позбавлення волі, зокрема, у Дубенській виховній колонії. Та цього року вони таки отримали змогу спробувати себе у всеукраїнському тестуванні.
-    Відповідно до протоколу спільного засідання керівництва управління Департаменту в Рівненській області та адміністрації нашої установи разом з представниками Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти прийнято рішення про те, що 4 наших вихованці,  які виявили бажання,  будуть цього року брати участь у ЗНО, – розповідає заступник начальника виховної колонії з соціально-виховної та психологічної роботи Олег Лакус. – І таке бажання виявили  засудженні Василь Колєсніков, Вадим Криворучко, Борис Кім та Роман Голубничий. Вони обрали для себе 2 обов’язкових предмети: історію України (тестування проходило 6 травня) та українську мову і літературу (тестування буде проходити 19 травня). Тож Львівським регіональним центром оцінювання якості освіти прийнято рішення провести на базі нашої школи ЗНО.  6-го травня до нас приїжджали представники обласного центру, які привезли пакети із завданнями. Нагляд та безпеку у класі під час проведення тестування забезпечував один співробітник нашої установи. Наступного тесту діти чекатимуть через два тижні.
-    Чому хлопці вирішили пройти  це тестування?
-    Двоє з вихованців, Вадим Криворучко та Роман Голубничий, які виявили бажання взяти участь у тестуванні, будуть пробувати у вересні цього року вступати до Дубенської філії Міжнародного університету розвитку  людини «Україна». Спеціальність, яку вони для себе вже обрали – «діловодство». Інші двоє засуджених складають тестування, щоб мати змогу вступити у ВУЗ після звільнення. І я думаю, що принаймні двоє наших хлопців складуть ЗНО добре. Але напишуть – тоді й побачимо, – не забігає на перед Олег Ярославович. – Нині ж всі вони посилено готуються до тестів.
 Хлопець, засуджений за вбивство, став першим студентом за всю історія виховної колонії – і чудово здав сесію
Але й це не перше нововведення у плані освіти цієї установи. Ось уже рік вихованець ІІ відділення виховної колонії Дмитро Трубніков є студентом Дубенської філії університету «Україна». Навчається хлопець на факультеті «Документознавства та інформаційної діяльності» за спеціальністю «Діловодство».
Народився юнак у м. Нікополь Дніпропетровської області. А до нашого міста потрапив за ст. 115 Кримінального кодексу України – вбивство. Тож мусить відбути строк 13 років, з яких 5 вже позаду.  
-    Я мав дуже «гарних» друзів, які заразили мене ідеєю «легких грошей», – розповідає Дмитро. – Саме вони й «допомогли» потрапити за грати. Я тоді якраз закінчив 8-й клас, але перейти до 9-го на волі вже не судилося. Як це все сталося, я й досі не можу зрозуміти. Але вже точно усвідомив, що нічого «просто так» не буває.
Після тих жахливих подій хлопець спочатку відсидів 10 місяців у СІЗО, звідки його перевели у Дубенську виховну колонію. Тоді вже й прийшла думка, що потрібно щось у житті змінювати. Тому, коли потрапив до Дубна, взявся за розум, почав вчитися. Нині ж Дмитро – учасник всіх масових заходів колонії, ведучий та спортсмен.
-    Коли я навчався в 11-му класі, то просто «захворів» мрією вступити до університету, – пригадує юнак. – Адміністрація виховної колонії пішла мені на зустріч та допомогла вступити до Дубенської філії університету «Україна».  Приїжджала комісія з університету, і я складав тестування з української мови та літератури й історії України.
Так в установі й з’явився перший студент. Правда, зважаючи на закритий тип установи, навчається Дмитро на дистанційній формі. Кошти за навчання (1800 грн. на рік) сплачують його батьки. І вчитиметься він 2,5 роки та отримає диплом молодшого спеціаліста.
Одразу після вступу почалися студентські будні – контрольні роботи, реферати та підготовка до сесії. Йому в цьому допомагали вчителі виховної колонії.  
-    Першу сесію здавати було страшнувато, – ділиться враженнями студент. – Бо ж не знаєш, що саме будуть запитувати, тому й готуєшся різнобічно. І було це все важче, ніж я уявляв. До нас у школу приїжджали викладачі, які приймали 4 заліки та 2 іспити (з Історії України та філософії). Мої відповіді викладачам сподобалися, тож вони сказали, що з мене будуть люди – а це чи не найкраща похвала.
Та й після сесії хлопець не розслабляється, бо ж наступна не за горами – з 5 серпня. Отож більшість вільного часу Дмитра можна побачити лише в бібліотеці. Вчиться старанно, тому що після звільнення хоче продовжити навчання вже «на волі» і цим хоч трохи загладити роки життя, змарновані за ґратами.
Олена КУТАСЕВИЧ