Незважаючи на кризу, у Дубні не зменшується кількість ігрових закладів та гральних автоматів, адже у пошуках легких грошей багато мешканців міста обирають один із найсумнівніших шляхів збагачення, не задумуючись про наслідки.
Патологічна схильність до азартних ігор – ігролізм – відноситься до розладів звичок і потягів. У чоловіків, як правило, ігролізм виникає у підлітковому віці, а в жінок переважно припадає на другу половину життя.
Ознаки, характерні для осіб з патологічною схильністю до азартних ігор:
1.    Постійне збільшення часу перебування у грі.
2.    Зміна кола інтересів, постійні думки про гру.
3.    Втрата ситуаційного контролю – нездатність перервати гру.
4.    Наявність ознак психологічного дискомфорту, тривоги, депресії через неучасть у грі.
5.    Бажання все більшого високого ризику.
6.    Зниження ігрової толерантності.
Етапи розвитку патологічної схильності до азартних ігор:
І  – стадія виграшу. Випадкова гра з виграшем супроводжується збудженням й ейфорією.
ІІ  – стадія прогресуючих програшів. До психологічної залежності приєднується фізична, життя людини сконцентроване на грі. Вона не може зупинитися ні після виграшу, ні тим більше після програшу. Наростає соціальна дезадаптація. З’являються фінансові проблеми, конфлікти на роботі, правопорушення для здобування грошей.
ІІІ – стадія відчаю. Хворий соціально некомпенсований, дезадаптований і фінансово залежний. Реально ситуація не оцінюється: програється все рухоме та нерухоме майно, здійснюються фінансові злочини, критика до всього відсутня.
Хворі рідко звертаються за допомогою до психіатра. В основному приходять родичі після суїцидальної спроби. Ігролізм має хронічний і прогресуючий характер.
Отже, це, на перший погляд, безневинне заняття (азартна гра), псує життя ( а іноді й взагалі його припиняє) як самим гравцям, так і іх рідним та друзям. Тому треба замислитись, чи варто платити так дорого.
Тарас Покеза, головний лікар МР ТМО