Дубенська газета "Замок"

Вступна кампанія: У Дубні документи здають без проблем

zamok — Thu, 22 Jul 2010 07:39:09 GMT

Літо – у житті людини час великих змін. Наприклад, у цю пору не тільки закінчується навчальний процес, а й розпочинається. Влітку триває вступна кампанія до вищих та середніх навчальних закладів. Настав час абітурієнта. Та нині виявилось це не простою справою. В окремих університетах України вступники разом з батьками простоюють під дверима цілу ніч, а в окремих навчальних закладах черга сягає по кілька тисяч осіб.
А як іде вступна кампанія у Дубні, піде розмова з керівниками місцевих навчальних закладів. Так у Дубенсь-кому педагогічному коледжі, як розповів його директор Валерій Бабак, лише у перший день прийому документів був великий наплив – прийшло здавати документи 185 осіб, тож довелось збільшити склад приймальної комісії до 6 осіб. Тоді навіть попросили абітурієнтів, хто з Дубна, прийти наступного дня, аби люди не стояти у черзі. Тож у перший день прийому документів, 15 липня, у педколедж прийняли заяви на вступ від 141 особи. Уже 16 липня здавати документи у педколедж виявили бажання 76 абітурієнтів. І у наступні дні ніяких проблем, тим паче черг, стверджує Валерій Павлович, не було. Скарг та нарікань не надходило, а приймальна комісія працює у звичному режимі.
Не виникло особливих проблем під час перших днів прийому документів і у Дубенському коледжі культури. Його директор Анатолій Черуха розповідає, що вони були готові до напливу абітурієнтів. Тут примальна комісія працює з 8.00 до 20.00. Хіба спекота дошкуляє. А у перший день роботи комісії у коледж культури прийшло здавати документи 120 абітурієнтів. Тож вже зараз Анатолій Адамович тішиться, що на окремі спеціальності є четверо бажаючих на одне місце. Мовляв, авторитет навчального закладу зростає.
У Дубенському медичному коледжі теж великих черг та проблем при прийомі документів немає. Деректор коледжу Надія Венгрен розповіла, що як завжди велика кількість людей була лише у перший прийомний день. Проте приймальна комісія працювала на повну силу та змогла впоратись з напливом бажаючих подати документи на вступ. За останніми даними на сьогодні документи на спеціальність лікувальна справа на базі 9 класів подало 175 чоловік, на базі 11 класу 109, а на акушерську справу на базі 11 клас - 78. Ці дані свідчать, що вже існує, так звана, конкуренція. Як стверджує Надія Венгрен, порівняно з минулими роками кількість бажаючих всупити до цього навчального закладу зросла.
Живуть оптимізмом і у Дубенській філії університету розвитку людини Україна. Його директор Володимир Музика розповідає, що цього року не зменшується кількість бажаючих навчатися у Дубенській філії університету. На денну форму навчання на перший курс цього літа буде зараховано 210 осіб. Недобору не буде, бо згадана філія з кожним роком все більше набирає ваги серед вищих навчальних закладів держави.
А тим часом йдуть дебати чи продовжувати термін прийому документів, чи завершити 31 липня.

Творчий ювілей дубенської козачки

zamok — Thu, 22 Jul 2010 07:28:10 GMT

14 липня в Дубенському районному будинку культури відбулася вечір-зустріч, присвячена ювілею творчості талановитої співачки та авторки пісень Галини Мосійчук під поетичною назвою «На крилах любові». Ведучою вечора стала дубенська поетеса Любов Пшенична, яка поетичними рядками розповідала про життя та творчість пані Галини.
Галину Мосійчук можна без вагань назвати справжньою українською козачкою. Вона мама трьох дорослих дітей, голова фермерського господарства «Катерина» (28 гектарів батьківського поля, що перейшло їй у спадок – надійна основа невеликого фермерського господарства, що в Мізочі Здолбунівського району), самодіяльний композитор та виконавець пісень. Усьому жінка дає лад, мирно співіснують у дубенчанці Галині Мосійчук і трудівниця полів і талановита творча особистість.
Коли слухаєш цю жінку, відчуваєш її життєдайну енергію, жагу та любов до життя, патріотизм, шану рідного краю. Чи не у кожній пісні відчувається незламний український дух. Її пісенний світ надзвичайно різнобарвний.
Талановита дубенчанка пише про святині Волині, її людей та історію рідного краю. Вона має міцний тил - чоловіка Леоніда Федоровича, який допомагає їй і в житті, і в роботі, піклується про неї – співачку як продюсер. Разом вони - взірець щирості та людяності. Саме такими родинами сильна Україна.
На ювілейний концерт співачки зібралося чимало людей, старших і молодих, тих, хто знайомий з творчістю співачки і ті, хто почув співочу козачку уперше. Привітали пані Галину міська та районна влада, жіночий клуб «Азалія», письменницька братія, гості та шанувальники її творчості з різних міст. Всі розповідали про неї як про особистість обдаровану Богом, щиру, доброї душі людину. Позаду від слухачів чути: «чудовий голос, а пісні змушують задуматися про прожитті роки та про майбутнє». У декого з присутніх помітно бриніли сльози на очах. І дійсно, її спів зачаровує, торкається найпотаємніших куточків людської душі, духовно збагачує, лікує поранені душі. Велика кількість її пісень на слова дубенської поетеси Любові Пшеничної: «Маленька зіронька», «Катерина», «Жорна», «Мої земляки», «Бабине літо», «Дорога», «Кобзарева пісня», «Вербова колиска» . З цими та іншими творами свого часу мали можливість ознайомитись навіть космонавти, перебуваючи у космосі, члени українських громад Чикаго й Філадельфії (США), чехи — вихідці із Дубенщини, їх повезли в Португалію та Італію наші заробітчани. Співпрацюють із співучою фермеркою залюбки також поети Микола Береза (Рівне), Галина Галичанка (Бровари), Ярослава Савчук, Микола Денисюк (Дубно), Олександр Войтицький, Сергій Рачинець, Микола Фотюк (Ніжин), Василь Кирилюк (Чернігів), Микола Пшеничний, Ганна Костів-Гуска (Борщів).
Талановита дубенчанка має чимало нагород. Пані Галина стала лауреатом обласного конкурсу «Жінка року» як композитор і виконавець власних творів, нагороджена грамотою обласної ради як керівник фермерського господарства «Катерина», отримала нагороду «Кришталевий жолудь» Дубенської міської територіальної громади в номінації «Творча особистість», про неї знято чимало передач. Галина Мосійчук стала володаркою перших премій на Всеукраїнських фестивалях: „Ліра Гіппократа” (м.Чортків, Тернопільщина) і „Обіймись, Україно” (м.Київ), отримала Гран-прі на Всеукраїнському сільському фестивалі-конкурсі сучасної української пісні „Боромля-2007” (Сумщина), перемогла на Всеукраїнському фестивалі „Пісенний вернісаж-2008” (м.Київ), відзначена Дипломом на краянському фестивалі чеської пісні у Празі. На Третьому Всеукраїнському фестивалі мистецтв „Кришталевий Трускавець-2008” наша землячка посіла перше місце. Та всіх перемог не перелічиш. До свого ювілею дубенська трудівниця створила 100 пісень. Та неголовне їх кількість, важливо, що її пісні подобаються людям, зігрівають та лікують душі, допомагають творити, жити, робити добро. Таки справедливо підмітила дубенська поетеса Любов Пшенична, що „в пісні землячки – два крила, аби в небеса злетіти і повернутись до людських сердець”.
Вітаємо співачку з її творчим ювілеєм і зичимо ще довгих років натхненної праці. Нехай життєдайна мелодія ще рясніше народжується у щедрій співочій душі.

Мирослава Федун

Дубенська міськрайонна організація ветеранів найкраща в області

zamok — Thu, 22 Jul 2010 07:26:01 GMT

З кожним роком все менше стає ветеранів, тих, хто воював, хто пережив страхіття війни. Вони, як ніхто інші заслуговують від нас на турботу, розуміння та підтримку. Про них найбільше згадують напередодні Дня перемоги, але є й ті, хто піклується про них незалежно від святкових дат.
Ось нещодавно ветеранам пообіцяли підтримку, розуміння та практичну допомогу. А зробила це — обласна влада під час зустрічі, яка відбулася в госпіталі для ветеранів війни, що у Клевані. На обласний семінар-навчання з’їхалися керівники рад районних та міських організацій ветеранів України. Голова облдержадміністрації Василь Берташ зазначив перед присутніми, що піклуватиметься про ветеранів, дбатиме про їх комфорт. Свою підтримку ветеранам висловили і заступник голови ОДА Юрій Кічатий та заступник голови облради Валентин Крока. А кращих за підсумками минулорічної роботи відзначили грамотами та орденами. За досягнення кращих результатів за підсумками проведення обстежень матеріально-житлових і побутових умов ветеранів, пошук і використання місцевих можливостей для надання всебічної допомоги ветеранам, тісну співпрацю з органами влади отримала перше місце та грамоту Дубенська міськрайонна рада організації ветеранів. Це вже не перша їхня відзнака. Грамоту та орден Василь Берташ вручив голові організації Марії Онисимівні Грищенко (на фото). Друге місце зайняла Кузнецовська міська рада ветеранів, а третє Рівненська міська рада організації ветеранів. Напевне те, що Дубенська організація за своєю діяльністю стала кращою в області, кращою за організації більших міст говорить саме за себе. Ця організація має чималу історію. Створена вона була у січні 1986 року. Вона завжди була і є незалежною від будь-яких політичних партій та рухів, об’єднує у своїх рядах покоління, які захистили країну від німецько-фашистських загарбників, відбудовували державу. До її складу входять ветерани ВВВ, ветерани збройних сил, ветерани праці, ветерани органів правопорядку, діти війни та воїни-інтернаціоналісти. Дубенська міськрайонна рада ветеранів постійно турбується про матеріальне забезпечення ветеранів, підтримує на належному рівні їх побут, оздоровлення, допомагає в ремонті житла, у виділенні земельних ділянок та обробітку городів. За словами Марії Онисимівни влада дослухається до проблемних питань, які порушуються ветеранським активом. Безперечно не все гладко, є й проблеми. Але отримуючи такі нагороди, стаючи кращими у діяльності, розумієш, що клопітка праця немарна, вона не лише допомагає людям, а й приносить високі результати.

Мирослава Федун

Газ у селі: радість і клопіт

zamok — Thu, 22 Jul 2010 07:24:18 GMT

Невеличке, але відоме далеко за межами України село Онишківці нарешті дочекалися природного газу. Бо, як розповідають організатори місцевого кооперативу, ідея проведення газу в Онишківці започаткована ще у 2003 році. Змінювалися керівники у державі, області та районі, але селяни ніяк не могли дочекатися газу, хоч їм його обіцяли. І хоча будівельники закінчили прокладання газопроводу із Рідкодуб до Онишківець ще два роки тому, але через борг майже 800 тисяч гривень за виконані роботи газ не подавали. Тоді ні влада, ні селяни не змогли розрахуватися за прокладання труби протяжністю 10 кілометрів. Проте чергове звернення до нинішньої влади було почутим. І голова обласної адміністрації Василь Берташ доручив своєму заступнику Анатолію Юхименку вирішити це питання. Тож під час запалення голубого вогника в Онишківцях і про це йшла мова. Бо присутній на цьому заході голова правління «Рівнегазу» Петро Дубас хоч і запалював факел, проте, напевно, одночасно думав про заборговані гроші його підприємству. Та виконуючий обов’язки голови адміністрації пообіцяв розрахуватися з «Рівнегаз» і при цьому наголосив, що найближчим часом потрібно також запалити голубий вогник у сусідній Тур’ї, де все підготовлено до пуску газу.
Тож минулого тижня, у середу, в Онишківцях відбулася, можна сказати, історична подія – у селі урочисто пускали газ. На місці, де стояла віковічна церква, зібрались від старого до малого. Сюди також приїхали керівники області, району, сільський голова. Безперечно, у центрі уваги були працівники «Дубногазу», які тут за останні тижні стали своїми серед селян. Бо саме їхня праця на завершальному етапі була вкрай важливою. Як розповідає начальник Дубенського управління з експлуатації газового господарства Микола Поліщук, завершальна робота є хоч клопіткою, але приємною, бо всі в очікуванні запалення вогника.
За українським звичаєм добру справу розпочали зі служби Божої, яку відправив священик разом із монашками з місцевого скиту. Далі керівникам вручили традиційний український хліб-сіль та запрошували до слова. Але, здається, найбільше хвилювалися організатори кооперативу Раїса Дуб та Лідія Бойчук. Ці жінки зуміли пройти випробування часом та людською байдужістю і не схибити, а навпаки підтримати односельців, коли окремі не вірили, що коли-небудь прийде до них благо цивілізації. Нині із 84 хат в Онишківцях 60 готові до пуску газу.
Завдяки джерелу святої Анни Онишківці - найвідоміше село Дубенського району. Та під час розмови із місцевими жителями виявилось, що вони мають такі ж проблеми, як і інші: у селі практично немає роботи, хіба за винятком тих, хто біля скиту продає різні речі, в тому числі каміння з навколишніх полів. А живуть в основному завдяки власному підсобному господарству, хоча є такі, хто їде на заробітки. Тож не дивно, що жителів Онишківець, як і навколишніх сіл, хвилює стан дороги з Верби. Тож скориставшись нагодою, присутні під час пуску газу звернулись вчергове до представників влади, аби ті допомогли реконструювати дорогу, яка з’єднує Онишківці з міжнародною автотрасою Київ-Чоп. Варто зауважити, що Анатолій Юхименко пообіцяв і цю проблему розв’язати, правда, не за один рік.

З Онишківець Микола Мороз

Справжній друг дітей

zamok — Thu, 01 Jul 2010 07:20:51 GMT

Дозвіллєва діяльність – один з напрямів роботи Будинку дітей та молоді. Клуб «Радість» - один з найбагаточисленніших, найпопулярніших творчих об`єднань закладу. Вовк Софія Григорівна – керівник цього клубу. Кожен, хто навіть мимохідь побачить заняття або масовий захід у клубі, не зможе не сказати, що Софія Григорівна – це друг дітей, педагог з великої букви, справжній професіонал своєї справи. Звичайно, досвід роботи з дітьми має неабияке значення в досягненні успіху, але її вміння спілкуватися з дітьми є не набутим, а даним природою, талант, даний Богом.
Оцінити людину за заслугами, зазвичай, можна, коли вона вже досягне певного віку, накопичить певний досвід, коли видно результат її багаторічної діяльності. Це правило не стосується моєї колеги Вовк С.Г. Працюючи в одному закладі протягом 8 років, спостерігаю за її педагогічним шляхом. Талант її, як вчителя, видно і в безпосередній роботі з дітьми, і в підготовці до занять, і в співпраці з батьками, і у відносинах з колегами. Усе, що вона робить не є шаблоном, не є впровадженням чийогось досвіду, не є дублюванням чужої практики. Природність, оригінальність, самобутність методів роботи з вихованцями, спілкування з ними, як з маленькими «дорослими», наповнення змісту їх життя колективними справами, різноманітними цікавинками створюють той грунт, в якому відбувається справжнє, невимушене формування особистості дитини, її моральних якостей, самовизначення через співіснування у колективі. Вихованці клубу – це діти віком від 6 до 10 років. Вони - найкращі психологи, їх не обдуриш, вони безпосередні у своїх уподобаннях і прихильностях. Не можна дитину заставити чи привчити любити свого керівника гуртка. Дитина реагує на доброту і розуміння відповідними почуттями; вона відчуває ту безмежну любов, ті позитивні емоції, ту щирість, які наповнюють душу їхньої наставниці. Стиль життя, який створила Софія Григорівна у клубі «Радість», вабить вихованців, захоплює своєю простотою і водночас насиченістю, різноплановістю заходів. Найбільше в співпраці педагога і дітей вражає наскільки вдало визначено тему розмов, тематику масових заходів, форми організації навчально-виховного процесу, що дітям завжди цікаво і це виявляється у їх активності, ініціативності, творчості. Взаємовідносини між ними настільки щирі і відверті, що, як каже Софія Григорівна: «Діти надихають мене своїми ідеями і неповторністю». Надзвичайно важливим є те, що клуб - це справжній колектив. Сюди приходить дитина зі своїм внутрішнім світом, зі своїми думками, інколи їм важко спілкуватися зі своїми однолітками. Та Софія Григорівна знаходить шляхи до їхніх сердець, дитина розкривається в атмосфері дружби, доброзичливості і розуміння.
Вивчаючи досвід Софії Григорівни, можна сказати, що її методика роботи унікальна, адже вона побудована на таланті любити дітей. А де є любов, самовідданість, взаємопідтримка, там завжди буде успіх.
А. Альошко, заступник директора з навчально-виховної роботи

Алкоголь та цигарки до добра не доведуть

zamok — Thu, 01 Jul 2010 07:18:42 GMT

На виконання розпорядження голови райдержадміністрації щодо попередження дитячої безпритульності та бездоглядності, 27 червня комісія у складі працівників райдержадміністрації та міліції провела рейди перевірки на територіях Варковицької, Озерянської, Княгининської та Мирогощанської сільських рад. З цього приводу наш кореспондент спілкувався із заступником голови Дубенської райдержадміністрації Борисом Головою.
- Борисе Івановичу, напевно, ні для кого не є таємницею, що наша молодь у багатьох випадках зловживає і спиртним, і цигарками. А заклики протидіяти тому злу залишаються закликами…
- Окрім балачок потрібно робити конкретні справи – присікати це зло. Тож під час проведення перевірки на території Озерянської сільради було виявлено наступні порушення: в одному із торгових закладів продавали алкогольні напої неповнолітнім. За цим фактом працівниками міліції складено адмінпротоколи, окрім того встановлено факт розпиття спиртних напоїв неповнолітніми у громадських місцях. Також працівники міліції склали відповідні протоколи на винних у продажі алкоголю та тютюнових виробів, що в подальшому буде вирішуватись питання про притягнення їх до відповідальності згідно з чинним законодавством.
- Хіба можна одиничними рейдами-перевірками вирішити таку складну проблему?
- Ми не маємо наміру пасивно спостерігати за неподобствами, які чиняться у нашому районі. У майбутньому дана робота буде активізована, а зазначені рейди-перевірки проводитимуться на території кожної сільської ради, кожного села. Тож цю проблему зрушимо з місця хто б що не казав.
До речі, перебування неповнолітніх осіб без батьків у громадських місцях згідно з чинним законодавством дозволено у зимовий період до 21.00, а в літній до 22.00. За порушення чи недотримання даних вимог у разі виявлення дітей після зазначеного періоду батьки будуть нести адміністративну відповідальність.
А особливо жорстко будуть каратись особи, які продають неповнолітнім особам алкогольні і тютюнові вироби. Тож чи варто втрачати кругленьку суму за ці порушення! Разом з тим просимо батьків особливо звернути увагу на проведення їхніми дітьми свого дозвілля... Не хочу завершувати розмову на такій ноті, але скажу, що у нашої молоді є чимало можливостей для змістовного і корисного проведення свого вільного часу.
Наш кор.

Колекція символіки у Дубенському замку

zamok — Thu, 01 Jul 2010 07:17:08 GMT

Напередодні святкування 14 річниці Конституції України у Дубенському історико-культурному заповіднику відбулась виставка «Муніципальна символіка міст Рівненщини та західної Європи». Надзвичайна колекція неповторних гербів прикрасила виставковий зал заповідника. Тут представленні півтори тисячі муніципальних символів міст Рівненщини та Європи.
З виставкою нас знайомили Юрій Терлецький (на фото), автор книги «Герби та прапори міст та сіл Рівненської області» та багатьох статей в наукових журналах, а також колишній воїн-афганець з Дубна, справжній ентузіаст улюбленої справи Анатолій Пожарський.
Для пересічного громадянина колекціонування і вивчення гербів може на перший погляд видатися надскладною справою. Насправді ж, за словами Юрія Терлецького, головним у цій справі є бажання. Геральдистикою захопився під час навчання в Луцькому педагогічному інституті. Студенту історичного факультету до рук потрапила книга на геральдичну тематику. Вона так зацікавила Юрія Терлецького, що в подальшому він прочитав не один десяток книг пов’язаних із геральдикою. Уже тоді вирішив займатися колекціонуванням та вивченням гербів. Хоча, як розповідає, не сподівався, що стане знаменитістю, автором книги та головою обласного відділення Українського геральдичного товариства.
Тепер у колекції Юрія Терлецького безліч альбомів з гербами та емблемами. У його колекції книжки з геральдичної тематики зі всієї Європи. Майже всі вони підписані авторами особисто для пана Юрія. Частину з них купував за чималі гроші в Росії, де, говорить геральдист, можна знайти літературу, про яку в Україні можна лише мріяти.
Геральдисти Рівненщини роблять все, щоб наша область була завжди представлена на різноманітних конференціях геральдистів. Утім, часто вони стикаються з нерозумінням з боку деяких людей. Скажімо, Юрій Терлецький не може збагнути, чому в Рівненському районі з 25 сільських рад 14 не мають власного герба. А один із сільских голів заявив, що доки він перебуватиме на посаді, ніяких гербів йому і односельчанам потрібно не буде, бо це не актуально. Хоча, для прикладу, в сусідній Волинській області майже кожен населений пункт має свій герб.
Геральдист розробляє та колекціонує різноманітні герби – від населених пунктів до різних закладів. Як розповів Юрій Терлецький, регіональна геральдика має свою специфіку. Наприклад, те, що Рівненщина — частина історичної Волині, символізує срібний хрест на червоному полі. Цей знак розміщено зверху на гербі нашої області. Крім того, на зеленому тлі (це означає, що значну територію регіону займали ліси) зображено відкриту книгу, по обидва боки якої — перо і шаблю. Малюнок розповідає про давні літописи, а також про тривалу боротьбу волинян за незалежність України. Корона герба — тризуб, символ нашої держави. Донизу зображення заокруглене. Як пояснив пан Терлецький - це традиція європейської геральдики.
З-поміж кількох різновидів цієї науки: міського, державного, приватного — Юрію Терлецькому найбільш імпонує перший. Він працює переважно над гербами міст. З його легкої руки свою символіку поновили, зокрема, Дубно, Острог, Корець, Дубровиця.
Дубенчанин Анатолій Пожарський захопився цією цікавою справою теж під час навчання у Луцькому педагогічному інституті. Невдовзі він став членом геральдичного товариства у Львові. Анатолій зазначив, що зараз спостерігається модна тенденція робити родові герби. Традиція мати родинні герби доволі поширена. В Україні їх придбали вже більше трьохсот заможних родин. Найбільш відомими з армигерів (власників родинних гербів) є другий Президент України Леонід Кучма, лідер однойменного блоку Володимир Литвин та ін. А ось на Рівненщині поки що ніхто з місцевих бізнесменів чи політиків з таким проханням не звертався. Хоча таку послугу ця організація має право надавати. Це доволі важка справа, яка вартує чималих коштів. Для того, щоб родинний герб ніколи не втрачав своєї суті, слід неабияк ретельно вивчити генеологію людини. До цієї справи залучаються художники, краєзнавці.
На даний час пан Анатолій улюбленій справі навчає молоде покоління. Його вихованці з малої академії наук неодноразово займали призові місця на всеукраїнському рівні.
Усі бажаючі можуть відвідати цікаву та незвичну виставку. Можливо, хтось для себе відкриє нове захоплення, а геральдичне товариство поповниться новими членами.
Мирослава Федун

Як дубенчани День молоді святкували

zamok — Thu, 01 Jul 2010 07:15:31 GMT

День молоді — одне із найулюбленіших свят наших краян. Із задоволенням його святкують люди різного віку, бо, як сказав мудрець, всі ми родом з юності, і в душі до глибокої старості залишаємося молодими.
На майдані Незалежності 27 червня відбулося справжнє свято молодості й таланту. О 15.00 розпочався міський чемпіонат серед водіїв скутерів. Дубенчани та гості міста мали змогу спостерігати за цим видовищним змаганням. Проходили вони у три етапи, обов’язковою умовою яких була їзда у захисних шоломах. Тут вже дев’ятеро учасників демонстрували своє вміння швидкої їзди, виконуючи різноманітні фігури на скутері. І за результатами всіх турів переможцем став Микола Капітула. Після завершення змагання учасники пішли святкувати хто перемогу, а хто невдачу. Далі дубенчани та гості міста мали змогу спостерігати та брати участь у конкурсі «Караоке» під назвою «Алея професій».
Під час святкування Дубенський міський центр соціальної служби сім`ї, дітей та молоді провів загальноміську акцію до Міжнародного дня боротьби із зловживанням наркотиків та їх розповсюдженням. Волонтери розповсюджували профілактичні буклети, листівки серед молоді, у яких йдеться про наркотичну біду. Молодим сім’ям, а також тим, хто готується стати батьками, роздавали інформаційні буклети «Як стати кращими батьками», «Як захисти своїх дітей від ВІЛ та СНІДу».
А о 18.00 відбулось урочисте відкриття свята. Представники міської влади привітали усіх зі святом. Далі присутні мали змогу насолодитися виступом велотріалістів, учасників півфіналу I конкурсу «Україна має талант». Щоб побачити акробатичні трюки з велосипедом, зібралася велика кількість дубенчан. Далі гарячими аплодисментами гості та учасники свята вітали виступ гурту «Дикий мед», який приїхав до нас з Рівного.
Наближався вечір, а людей біля сцени ставало все більше. І недарма, адже справжньою веселою родзинкою свята стали виступи Рівненських команд КВН «ТБПЧ», «Хлєба і зрєліщ», «Аварія» та проект студії «95 Квартал» у місті Львові «МАГАРИЧ». Вони добряче своїми дотепними жартами розвеселили молодь, та й старші із задоволенням сміялися із влучних дотепів. Виступи молодих КВНщиків неабияк припали до душі присутнім, доказом цього стали бурхливі аплодисменти.
Далі на молодь чекала найбільш жадана мить – святкова дискотека, яку вів діджей «Депутат». Тут як-то кажуть молодь «відірвалася поповній». Ті, хто вважав, що танцюють краще за інших, постійно намагалися прорватися на сцену, аби показати свій так би мовити «талант». Проте їх доводилося постійно звідти зганяти, адже своїми танцями вони заважали працювати діжею.
Тим, кому було нецікаво спостерігати за дійством на сцені, можна було розважитися на атракціонах та прикупити собі щось на згадку про свято чи «розвеселити душу» наїдками та напоями. Щодо останнього, то варто зазначити, що побачити гурти відпочиваючих можна було практично у всіх закутках центру міста. На жаль, цей масштабний захід вкотре став доказом, що ще не всі навчилися елементарного – не смітити, або прибрати після себе. Знову комунальникам відпочиваючі залишили великі купи сміття, яке ті аж до ранку прибирали. Попри це, слід сказати, що свято вдалося, тому щиро дякуємо його організаторам, зокрема відділу у справах сім’ї та молоді Рівненської облдержадміністрації, відділу у справах сім`ї та молоді Дубенської міської ради, молодіжній громадській організації «КВН Рівненщини», Дубенській міській раді.

Мирослава Федун

Програма економічних реформ

zamok — Thu, 24 Jun 2010 07:02:50 GMT

У вівторок в актовій залі Дубенської райради відбувся «круглий стіл», де обговорювалась програма економічних реформ «Заможне суспільство, конкурентноспроможна економіка, ефективна державна». У залі зібрались міський голова Леонід Дудко, голова райдержадміністрації Ольга Підкидач, голова райради Олександр Дехтярчук, заступники керівників, начальники управлінь та відділів. Спочатку слово взяв Леонід Дудко, який звернув увагу на необхідність реформ у місцевому самоврядуванні. Особливо нині гостро стоїть питання про ситуацію у житлово-комунальному господарстві. Тож без зміни законодавства тут не обійтись. Точилась дискусія навколо податкової політики, оскільки саме ця державна інституція займає чинне місце в економіці. І тут було чимало пропозицій щодо проекту нового Податкового кодексу. А ось Олександр Дехтярчук вважає, що необхідно провести адміністративну реформу, без якої не зрушить економічна. Зрештою реформування також необхідне як в освіті, так і у медицині. А самі медики, які брали участь в обговоренні, вважають, що нам не обійтись без страхової медицини. Разом з тим, голова райдержадміністрації Ольга Підкидач вважає, що необхідно акцентувати увагу на економіці, на виробництві, бо ж тут не тільки заробляють гроші, а й платять податки та відрахування до фондів. Представники Пенсійного фонду схиляються до думки про необхідність збільшення сплати до фонду тих, хто нині платить 6 гривень на місяць. І це треба робити поетапно, оскільки нині місцеві надходження до Пенсійного фонду покривають лише 34 % від потреб. Усі присутні були одностайні щодо запровадження адресної допомоги замість пільг, які сьогодні мають гігантський розмах. Безперечно, такі заходи є не тільки корисними, а й необхідними щодо запровадження економічних реформ.

Міста-побратими

zamok — Thu, 24 Jun 2010 07:00:29 GMT

Міжнародний рух поріднених міст зародився у роки Другої світової війни. У 1942 році англійський Ковентрі та радянський Сталінград прийняли рішення встановити дружні стосунки та використовувати їх для розвитку співробітництва в інтересах миру та добробуту громадян. Шляхетні цілі поріднених міст отримали згодом широке визнання міжнародної спільноти, сприяли розвитку громадянської ініціативи у різних країнах світу.
Поріднені міста, міста-побратими – два міста, розташовані у різних державах, між якими встановлені постійні дружні зв’язки для взаємного ознайомлення з життям, історією та культурою, з метою досягнення кращого взаєморозуміння, укріплення співробітництва та дружби між народами різних країн, а також обміну досвідом у вирішенні аналогічних проблем, які стоять перед міською владою та організаціями.
Дубенська міська рада входить до складу Асоціації міст України. Містами побратимами є міста Гіжицько та місто Соколов Підляскій Республіки Польща, а також місто Белградчик Болгарія. Підтримуються партнерські відносини з містами Гневом, Гданськом та іншими… Співробітництво міст полягає в обміні делегаціями, художніми та спортивними колективами, виставками, літературою, фотоматеріалами, організації різноманітних проектів з метою вивчення та розуміння історичних, культурних, життєвих подібностей та розбіжностей, обміні інформацією про життя міст та ведення міського господарства.
В цьому році виповнюється десять років партнерських стосунків з містом Гіжицько.
А як же все починалось?
Кажуть, зі струмочка починається річка, а добрі людські стосунки – з посмішки. Наші ж початки знаходять початок у родинному корінні. Бо саме в родині дубенських лікарів Богдана та Ольги Коцюб 4 грудня 1999 року відбулась перша зустріч з членами делегації міста Гіжицько, яку привіз до Дубна іх дядько Юзеф Кабала.
Можливо, хтось тишком-нишсом задасть запитання:
- А чому це у них дома?
Та, тому, що на той час у нашому місті була одна не з кращих економічних ситуацій, а готель не зовсім відповідав вимогам гостей.
Перше знайомство з Дубенщиною, представниками влади району і міста…
Гостей приємно вразила радушність українців, екскурсії, особливо зацікавило коневодство у Мирогощі.
А вже у 2000 році на відзначення 900-ліття міста Дубно прибула перша офіційна делегація міста. Тоді нею опікувалась вже польська громада Дубна, в силу різноманітних обставин члени делегації проживали в дубенських родинах, що дало можливість ще більше налагодити містки між такими далекими по відстані та такими близькими по духу громадами міст.
Першими своїми враженнями від пережитого і побаченого в Україні розповіли гіжичани своїм громадянам у місцевій пресі. І коли у липні 2000 року Богдан і Ольга привезли в місто тисячі озер першу групу дітей на відпочинок, то вони познайомились з представниками української громади…
(Далі буде...)

Е.Осіння