Нещодавно, підбираючи подарунок другу, почула в одній із дубенських крамниць цікаву розмову. До продавця звернулася жінка із проханням повернути гроші за досить таки недешеву ікону з бурштину (її вартість складала близько 600 грн.). І справа була не в тому, що картина не є гарною, чи з браком. Насправді її купили випускники на подарунок вчительці, а та відмовилася брати… сказала, що їй краще грошима…
     І це, майбуть, не єдиний такий випадок у нашому місті. Бо ж уже не перший рік існує практика, що вчителі самі замовляють собі подарунки. І добре, якщо це не дуже дорога річ, бо ж педагоги «мають потребу» і в золотих ланцюжках, і в цифрових відеокамерах, про що не соромляться нагадувати учням.
     Загалом же, в «старі добрі часи» випускники скидалися лише на шкільні іспити та накривали стіл з канапками, що було офіційно дозволено. Нині ж ці столи заборонили – «хабар». Проте батьки випускників скидаються на ті ж іспити (лише неофіційно), на подарунки школі, класному керівнику, першій вчительці тощо. Тож і грошей,  щоб «попрощатися» з рідною школою, потрібно чимало. Всі ці подарунки «тягнуть» в середньому по 400-500 грн. з кожного учня. І це не рахуючи самого випускного. Та й якщо випускний бал колись святкувався лише по закінченні 11-го класу, то сьогодні гуляють ще й після дитсадка, 4-го та 9-го класів. І скрізь потрібні гроші, скрізь подарунки, які називаються це не інакше, як подяка за працю педагогам. Подяка за те, що вони виконують свою роботу та отримують за неї зарплату. (Чому ж тоді прибиральникам ніхто не «дає»?)
      Ну а дальше що? Людина, яка вже в школі носить хабарі, носитиме їх і при вступі у ВУЗ, за сесію, за диплом, за прийом на роботу… І так все життя. А потім всі дивуються, чому в країні нема справедливості?..
     Така ситуація не скрізь. Наприклад, в Італії перед іспитами чи випускним нікому і в голову не приходить скидатись на подарунки вчителям. І ті не взяли б нічого, тому що робоче місце дорожче їм, ніж той золотий ланцюжок. Та й після закінчення школи там організовують просту вечерю в ресторані, під час якої вчителі самі за себе платять.
Нам же до такого ще вчитися і вчитися…
Оксана П., дубенчанка