Дитинство – чудова пора, особливо коли поруч мамина любов і таткова турбота. З ними можна і в ліс на шашлик, і на море, і в гори… Але ж є багато дітей, які того не мають. Та дитинство від цього не зникає, та й відпочивати хочеться…
- Ми допомагаємо дітям соціально-незахищених категорій оздоровлюватися, – розповідає начальник відділу у справах сім’ї та молоді Дубенської міської ради Ольга Кобилянська, – бо ж саме вони найбільше цього потребують. А це діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти-інваліди, діти з багатодітних та малозабезпечених сімей, а також обдаровані діти. За нашою програмою оздоровлення вони мали змогу відпочивати у дитячих оздоровчих центрах «Артек» і «Молода Гвардія», санаторіях «Патрія», «Верховина», «Горинь», в оздоровчих таборах «Веселка», «Світанкова Зоря» ат в пришкільних таборах. Лише за минулий рік у цих закладах оздоровилося 760 дубенських дітей.
- А скільки плануєте оздоровити у цьому році?
- Тут все залежить від фінансування. Якщо у минулому році на оздоровлення було виділено 45 тис. грн., які пішли на харчування дітей в пришкільних таборах, то в цьому році на міську програму відпочинку та оздоровлення заклали 64 тис. грн. Але, разом з тим, виникло питання, чи будуть пришкільні табори вважатися оздоровчими? Бо ж оздоровлення триває 21 день, а час перебування дитини в таких таборах – 14 днів.
- Ольго Орестівно, таке оздоровлення для дітей безкоштовне?
- Щодо оздоровчих таборів та санаторіїв, то путівки на них нам забезпечує Обласний центр оздоровлення та формування здорового способу життя. Якщо ж говорити про «Артек» та «Молоду Гвардію», то ці путівки приходить із Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту. Хоча вони й вартують 5 тис. грн., та дітям-сиротам й інвалідам роздаються безкоштовно, їхні батьки чи опікуни платять лише за дорогу. Але, крім того, є й такі путівки в ці табори, за які батьки сплачують 20% від їхньої вартості, і видаються вони творчо-обдарованим дітям та дітям з багатодітних сімей. Вікові межі дітей, які підлягають оздоровленню – від 10 до 15 років включно. Пришкільні табори працювали на базі шкіл, гімназій міста, ДЮСШ і Будинку дітей та молоді. У 2008 році функціонувало 9 таких таборів.
- Як розподіляються путівки між дітьми?
- Ми в першу чергу намагаємося оздоровити дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, яких у Дубні 65,  а також дітей-інвалідів, яких 120. Взагалі ж, кожна дитина вищезазначених пільгових категорій має право оздоровитися, але не більше одного разу на рік. Правда, не всі хочуть оздоровлюватися по тих путівках, які ми пропонуємо.
 - Відомо, що вже цього року наші діти їздили в «Артек»…
- Так, діти, які оздоровлювалися під час першої (з 23 лютого по 16 березня) та другої (з 18 березня по 8 квітня) тематичних змін, вже повернулися додому. Підібрані діти й на третю тематичну зміну, яка буде тривати з 18 квітня по 6 травня. Щодо «Артеку», то це є Міжнародний дитячий центр, у якому діти, що направляються на оздоровлення, беруть участь у виховних, розважально-ігрових програмах, спортивних змаганнях і набувають досвіду громадської діяльності та спілкування. Там, крім послуг оздоровлення і відпочинку, дитина отримує ще й послуги, спрямовані на розвиток її здібностей і талантів. І це все не відриваючись від навчання, адже уроки є й під час оздоровлення.
То як же там, в «Артеці»? Про це ми дізнавалися, як то кажуть, з перших вуст – від самих дітей, які нещодавно звідти приїхали. Нашими співрозмовниками стали Іринка Кондратюк, яку виховує тітка, та Іринка Климчук, що була на оздоровленні разом з братиком (їхнім опікуном є дідусь). Всі ці діти позбавлені батьківського піклування.
 - Про те, що є путівка в «Артек», мені сказали за 3 дні до від’їзду, –розповідає Іра Климчук, студентка Дубенського професійного ліцею. – І я, якщо чесно, зовсім не хотіла туди їхати. Але дідусь мене переконав.
- А я навпаки – зраділа, – додає Іра Кондратюк, учениця 5-го класу ЗНЗ №6. –  Хоча, якщо чесно, більше радості було від того, що не потрібно буде ходити до школи. Але, як виявилося, прогадала – уроки були і в «Артеку».
Коли діти приїхали в табір, їх поселили в «Янтарному» корпусі, правда в різних загонах – відповідно до віку. Дівчат відразу призначили на відповідальні посади: Іру Климчук – заступником вожатих в загоні, а Іру Кондратюк – президентом загону.
- Годували нас 5 разів на день, причому дуже смачно, – ділиться враженнями старша Ірина. –  Я навіть поправилася на 2 кілограми. У вільний час ми їздили на екскурсії Кримом, в дельфінарій, ходили також на різні спортивні ігри, гуртки, в басейн та в кіно.
- А мені дуже сподобався наш корпус, – допомагає інша наша співрозмовниця. – Там було дуже гарно, кімнати завжди теплі, з душовими кабінками та великими скляними вікнами, з яких відкривався чудовий вид на гори. Крім того, між загонами постійно проводилися різні конкурси – спортивні, музичні, танцювальні, на яких ми не раз займали призові місця. А вечорами ходили на масовки – своєрідні дискотеки, на яких всі повторювали рухи за вожатими.
Крім того, як розповіли дівчатка, всім «артеківцям» видавали форму – штани, куртку, светра і сорочку, носити яку було обов’язково. Кожного дня всі ходили до школи, де мали по 4 уроки, але домашніх завдань не було. Та й навчальний процес зовсім не такий, як у нас – всі уроки супроводжувалися відео-матеріалами. І в кінці навчання дітям роздали табелі з оцінками, які вони отримали під час навчання.
Також дівчата знайшли багато друзів зі всієї України, з якими переписуються і передзвонюються.
- Спочатку, як тільки приїхали в «Артек», то всі дружньо плакали за домом, – розповідають Іринки. – А вже коли їхали додому, то просто ридали – так не хотіли розлучатися. Тож ми дякуємо Ользі Орестівні за таку чудову поїздку, і якщо випаде ще одна нагода, то вже не будемо вагатися, їхати чи не їхати.
Олена КУТАСЕВИЧ